Режим роботи практичного психолога ліцею №8 Поліщук Олени анатоліївни

Соціально-психологічна служба школи передбачає дотримання графіку роботи як у стінах школи, так і за межами для проведення індивідуальних консультацій та діагностик, участь у методологічних заняттях та просвіти та самоосвіти, профілактичних діях, розв’язання організаційних питань та зв’язків з громадськістю.

Рекомендації щодо прийомів і методів розвитку творчих здібностей учнів (читати)

Пам’ятка для батьків п’ятикласників

• Спілкуйтеся зі своєю дитиною, цікавтеся її життям, розповідайте їй про своє. Діліться власними переживаннями, це допоможе досягти взаєморозуміння.
• Спостерігайте за сином чи донькою. Ви, як ніхто інший, знаєте свою дитину. І саме вам її «йорзання» на стільці чи закушена губа можуть багато про що розповісти і без слів.
• Дбайте про зовнішній вигляд дитини, її чистоту, охайність. Пам’ятайте, що для підлітків зовнішність є дуже важливою.
• Створюйте сприятливі умови для навчання дитини і повсякчас поліпшуйте їх. Учні основної школи часто звертаються до додаткових джерел інформації, виконуючи домашнє завдання. У наш час є багато пізнавальної, енциклопедичної, навчальної літератури, дисків. Придбавши потрібне, Ви полегшите дитині навчання.
• Цікавтеся життям дитини у школі. Регулярно спілкуйтеся з класним керівником, особливо на початку навчального року.
• Не гарячкуйте під час розв’язання конфліктних ситуацій! Вислухайте думку всіх учасників конфлікту. Будьте послідовними, думайте про наслідки. Попереду у дитини ще не один рік навчання.
• Не карайте дитину за низькі оцінки. Пам’ятайте, що зниження успішності під час переходу до основної школи – явище природне, очікуване. Ліпше допоможіть дитині. Не варто наголошувати при цьому, що Вам ніхто не допомагав, Ви самі з усім управлялись.
• Контролюйте навчання, відпочинок, дозвілля своїх дітей. Регулярно перевіряйте роботу в зошитах та записи у щоденнику. Важливо, щоб усі домашні завдання були виконаними, проте ще важливіше не допустити перевтоми дитини.
• Співпрацюйте з класним керівником, допомагайте за потреби, адже він нещодавно познайомився з дітьми: всього одразу не охопиш.     

Підтримка дитини родиною

• Частіше обіймайте, цілуйте дитину, хваліть її. Не думайте, що ваша дитина і так знає, що ви її любите.
• Нехай ваша любов до дитини буде виражена словами, тоном голосу й поглядами, що відображають вашу любов.
• Це неправда, що з віком дітям усе менше подобається фізичні контакти (обійми, поцілунки). Але поважайте дистанцію, встановлювану дитиною.
• Хоча б раз на тиждень один вечір робіть щось усією родиною. Нехай усі члени сімї подумають і домовляться, що вони хотіли б зробити разом. Поділяйте інтереси дітей.
• Якщо у вас двоє дітей, надайте кожному з них можливість індивідуально провести з вами якийсь час. Наприклад: десять хвилин після школи, півгодини перед сном тощо. Дайте їм зрозуміти, що вам теж хочеться побути з ними.
• Поговоріть з дітьми про те, як зробити вашу квартиру більш комфортабельною й гостинною для них і їхніх друзів. Вживіть заходів для досягнення цього.

Батьки, як приклад соціальних зв’язків

• Щодня запитуйте в дитини: «Як справи?» Почніть із простих запитань: «Що було в школі?» Зробіть такі розмови звичкою.
• Уважно слухайте дитину. Нехай для неї стане очевидним той факт, що ви цінуєте її думку, знання, поважаєте її почуття.
• Нехай дитина самостійно робить те, що вона повинна робити. Одночасно, вона повинна відчувати, що ви можете прийти на допомогу. Негайно приходьте на допомогу, коли вона потрібна.
• Деякі діти дуже рухливі: їм потрібно постійно бігати, їм важко спокійно сидіти. Не наполягайте на тому, щоб дитина цілком утамувалася й сіла до того, як ви почнете з нею розмовляти.
• Переконайтеся, що коли ви вирішили поговорити з дитиною, для цього є придатне місце. Це може бути її кімната, кухня або будь-яке інше місце. Телевізор повинен бути вимкнений.

Спілкування з батьками

• Будьте готові поговорити з дитиною тоді, коли їй це необхідно.
• Регулярно запитуйте в дитини про те, що вона думає, в що вірить, у чому переконана. Приймайте як факт і поважайте ту обставину, що ви згодні далеко не з усім, у чому переконана ваша дитина.
• Ніколи не приклеюйте ярлики до переконань дитини: дурниці, нісенітниця. Якщо хочете заперечити, скажіть краще: «Зараз ти в це віриш, але згодом, коли ти станеш доросліше…»
• Час від часу проводьте з дитиною цілий день разом. Підіть у зоопарк, на природу. За цей день ви переговорите про все на світі.
• Не думайте, що вашій дитині байдужі події, що відбуваються у світі: голод, війни, тероризм. Дуже багато дітей важко переживають подібні події. Поговоріть з ними про те, що вони бачили й чули, і заспокойте їх.
• Чим менше у вас заборонених тем для розмов з дитиною, тим більше вона з вами буде ділитися. Якщо ви чогось не знаєте й не можете відповісти на запитання дитини, допоможіть їй докопатися до істини. Єдине, про що вам не слід говорити з дитиною – це про інтимні подробиці вашого особистого життя.

Участь батьків у житті школи

• Поговоріть з кожним із шкільних учителів вашої дитини хоча б раз на рік.
• Регулярно запитуйте дитину про те, що вона вивчає в школі. Запропонуйте допомогу у виконанні домашніх завдань. Наприклад, допоможіть написати план твору, допоможіть порадою, запропонуйте щось своє, разом сходіть у бібліотеку. Але писати за дитину твір не слід.
• Якщо в школі батьківські збори, обов’язково сходіть.
• Беріть участь у роботі батьківського комітету. Допомагайте школі.
• Якщо вам у школі щось не подобається, поговоріть з учителями, адміністрацією. Якщо ви не можете запропонувати нічого конструктивного для поліпшення ситуації, зверніться за порадою і за ідеями до інших батьків.

Правила для батьків

• Домовтеся між собою, якої поведінки ви очікуєте від дитини. Виховуючи дитину, батькам слід дотримуватися єдиних поглядів і не суперечити один одному.
• Час від часу переглядайте ваші вимоги до дитини. Вони розумні? Чесні? Чи достатньо ви поважаєте права дитини? Якщо у вас виникли якісь сумніви, прочитайте літературу про виховання.
• Поговоріть з дитиною про ваші вимоги до її поведінки. Поясніть, чому вони важливі. Використовуйте зрозумілу дитині мову.
• Запитайте думку дитини про ваші вимоги до її поведінки. Часто виявляється, що ваші вимоги й погляди дитини збігаються.
• Регулярно переглядайте сімейні правила для підлітків, вони повинні відповідати їхньому віку й рівню зрілості.
• Коли ви не впевнені в тому, що слід робити, поговоріть з іншими батьками, із представниками церкви, зі шкільним психологом або досвідченими вчителями. Вони можуть дати вам слушну пораду.
• Заздалегідь домовтеся про покарання, якщо дитина порушить сімейні правила. Будьте готові до того, щоб стримати слово.
• Вислухайте думку дитини про покарання. Коли до дітей ставляться шанобливо й серйозно, вони можуть запропонувати цікаві ідеї.
• Будьте сталими. Повторюйте правила й заохочуйте їхнє виконання. З іншого боку будьте готові до можливого перегляду ваших вимог і покарань, коли діти стають дорослішими або обставини життя родини змінюються. Абсолютно необхідно змінювати деякі правила в міру зростання і дорослішання дитини.
• Розглядайте дисципліну як спосіб навчання дитини, а не як форму покарання. Пам’ятайте, що найкраща дисципліна виростає на грунті взаємної поваги й близьких взаємин, а не на проявах влади або авторитаризму.
• Не можна висувати дисциплінарні вимоги до дитини, виявляючи при цьому злість або жорстокість. Якщо ви відчули своє безсилля, злість, зверніться по професійну допомогу.
• Якщо, не зважаючи ні на що, дитина продовжує порушувати встановлені вами правила, припиніть її карати й зясуйте, в чому причина такої поведінки. Може виявитися, що причини лежать у площині емоційних чи психологічних проблем дитини або пов’язані із захворюванням.